Зазначено, що на початку ХVІ ст. псковський ігумен Філофей, намагаючись припинити розправи і пограбування псковичів, написав декілька листів московським правителям, у яких висловив ідею про особливу місію Москви як Третього Риму. Сформульована Філофеєм месіанська ідея впала на благодатний грунт московської дійсності. Розглянуто шість функціональних аспектів концепції Третього Риму, що, на думку автора, найбільше вплинули на закорінення цієї форми месіанства в російській свідомості та дійсності (експансіоністську функцію, функцію національної ідеї, релігійну, етатичну, історіософську та міфотворчу функції).

Проаналізовано доктрину українського націонал-комунізму, викладену у книзі "До хвилі. Що діється на Україні і з Україною" та в програмі УКП (1920 р.). Українські націонал-комуністи класичні марксистські догми оригінально застосовували за умов України. За їх переконаннями, принципи комунізму можуть втілюватись лише в незалежній соціалістичній Україні. На думку автора, українські націонал-комуністи протиставляли себе іншим українським силам, що руйнувало тим самим єдиний національний фронт боротьби за самостійність України й ускладнювало досягнення поставленої ними мети.

Розглянуто сучасні теорії нації: зміни підходу до проблеми формування нації; зміни етимології терміну "нація" з часів Французької революції кінця ХVІІІ ст. Визначено, що нація для її членів - це цілісний оригінальний світ, не обов'язково ізольований від інших подібних світів, але завжди неповторний і "свій".

На теоретично-концептуальному рівні висвітлено засади виокремлення націоналізму та шовінізму як категорій міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. На підставі історичного методу та методу ідеалізації розглянуто генезис, структуру, функції та взаємодію націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. У контексті націоналістичних і шовіністичних тенденцій охарактеризовано зовнішньополітичні вектори та геополітичні імперативи.

На теоретико-концептуальном уровне освещены основы выделения национализма и шовинизма как категорий международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. С учетом исторического метода и метода идеализации рассмотрены генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. В контексте националистических и шовинистических тенденций охарактеризованы внешнеполитические векторы и геополитические императивы.

Розкрито суть понять націоналізму та шовінізму як категорій теорії міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. Проаналізовано генезис, структуру, функції та взаємодії націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. На підставі російського досвіду висвітлено процес виникнення та розвитку месіянства.

Раскрыто содержание понятий национализма и шовинизма как категорий теории международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. Проанализированы генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. С учетом российского опыта освещен процесс возникновения и развития мессиянства.

Проаналізовано проблему теоретико-методологічних засад теорії справедливої війни М.Волзера. Розглянуто питання казуїстики, морального мінімалізму в контексті універсалізму та релятивізму. Висвітлено перспективу справедливого та мирного міжнародного порядку.

Проанализирована проблема теоретико-методологических основ теории справедливой войны М.Волзера. Рассмотрены вопросы казуистики, морального минимализма в контексте универсализма и релятивизма. Освещена перспектива справедливого и мирного международного порядка.

За даними аутопсій ретроспективно проаналізовано 96 випадків фатальної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) за ішемічної хвороби серця (ІХС) за 30 років (1974 - 2003). Встановлено, що у структурі летальності пацієнтів з ІХС ТЕЛА становить 11,8 %. Найчастіше ТЕЛА виявляли у віковій категорії 61 - 80 років переважно в осіб чоловічої статі. У структурі клініко-морфологічних форм ІХС, які ускладнилися фатальною ТЕЛА, відзначали: інфаркт міокарда - у 48-ми (50 %) випадках, постінфарктний великовогнищевий кардіосклероз - у 32-х (33,3 %) випадках, дрібновогнищевий атеросклеротичний кардіосклероз - у 16-ти (16,7 %) випадках. У хворих на ІХС, яка ускладнилася ТЕЛА, найчастіше спостерігали такі супутні захворювання, як ожиріння (у 12-ти пацієнтів) та цукровий діабет (у 6-ти). Джерелами фатальної ТЕЛА за ІХС найчастіше були тромби глибоких вен нижніх кінцівок (38 випадків) і тромби правих відділів серця (31 спостереження). З 96-ти випадків фатальної ТЕЛА на грунті ІХС у 52-х (54,2 %) випадках легеневі тромбоемболії не були клінічно діагностовані.

Вивчено особливості патоморфологічних змін у міокарді і коронарних артеріях за дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) і роль ксенобіотиків в її розвитку. Проведено ретроспективний аналіз 91-го протоколу патолого-анатомічних розтинів померлих внаслідок цього захворювання. Виявлено, що більшість померлих (75 %) в процесі професійної діяльності зазнавали тривалого впливу ксенобіотиків. Особливістю ДКМП у цих осіб є гіпертрофія стінок міокарда, в тому числі - за відсутності в анамнезі артеріальної гіпертензії. Дистрофія, фрагментація, некроз одних кардіоміоцитів і, як наслідок, нерівномірна компенсаторна гіпертрофія інших зумовлені ушкодженням кардіоміоцитів ксенобіотиками. Одночасно виникали зміни в інтерстиції (набряк, інфільтрація, фіброз), включаючи периваскулярні зони, і склероз ендокарда. Вказані патогістологічні зміни лежать в основі ремоделювання міокарда, дилатації камер серця і гіпертрофії його стінок. У померлих, які зазнавали впливу ксенобіотиків, частіше виявляли пристінкові тромби у камерах серця, які згодом ставали причиною тромбоемболічних ускладнень і смерті. У більшості померлих (переважно - осіб зі шкідливими умовами роботи) зміни у коронарних артеріях були відсутніми або мали неатеросклеротичний характер (дифузне потовщення, проліферація інтими і медії, склероз, фіброзні бляшки).

Приведены определение, классификации, характеристика тромбофилий, их роль в развитии тромбозов и тромбоэмболических осложнений.

Мета роботи - вивчити клініко-патоморфологічні особливості фатальної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) у хворих хірургічного профілю. Ретро- і проспективно проаналізовано історії хвороб і протоколи автопсій 202 хворих хірургічного профілю (99 (49,0 %) чоловіків і 103 (51,0 %) жінок), померлих від ТЕЛА в стаціонарі Львівської обласної клінічної лікарні у 1990 - 2007 рр. Найчастішими причинами госпіталізації були: захворювання органів травлення (67 (33,2 %) випадків), злоякісні новоутворення різної локалізації (59 (29,2 %) та урологічна патологія (30 (14,9 %)). Оперованих хворих було 192 (95,1 %), неоперованих - 10 (4,9 %). Одномоментна ТЕЛА розвинулась у 159 (78,7 %) пацієнтів, рецидивуюча - у 43 (21,3 %). Прижиттєво діагностовано ТЕЛА у ході клінічного дослідження у 19 (9,4 %) хворих. Констатовано низький рівень внутрішньолікарняних заходів, спрямованих на визначення ризику, профілактику фатальної ТЕЛА та її прижиттєву діагностику. Висновки: результати комплексних клініко-патоморфологічних досліджень обгрунтовують необхідність визначення чинників ризику та оцінки ступеня ризику ТЕЛА, проведення діагностично-лікувальних заходів для виявлення тромбофілічних станів та профілактики ТЕЛА у кожному випадку госпіталізації хірургічного пацієнта у стаціонар.

Розроблено об'єктивний підхід до конкретизації термінологічного апарату досліджень у галузі національних проблем міжнародних відносин. На підставі дослідження генезису, структури та функцій національної ідеології у взаємодії з міжнародною системою та визначення різного впливу основних типів цієї ідеології, націоналізм і шовінізм виокремлено як відмінні чинники міжнародних відносин. Проаналізовано проблеми та перспективи націоналізму і шовінізму у міжнародних відносинах, установлено їх вплив на визначення зовнішньополітичних пріоритетів окремих держав.

На підставі ретро- та проспективного дослідження автопсій і клініко-патоморфологічних зіставлень систематизовано особливості внутрішньо- та позалікарняної фатальної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Вперше проведено комплексний аналіз клінічних даних, гемостатіологічних показників, результатів автопсій пацієнтів, померлих від ТЕЛА у лікувальному закладі. Визначено частоту та проаналізовано динаміку фатальної ТЕЛА, встановлено фактори та ступені ризику, захворювання й оперативні втручання, які ускладнюються розвитком тромбоемболії. Досліджено рівень гемостазіологічного обстеження пацієнтів. Встановлено причини смерті хворих після хірургічного та консервативного лікування ТЕЛА. Вивчено патоморфологічні прояви хронічної прекапілярної легеневої гіпертензії, обумовленої рецидивною ТЕЛА. Проведено аналіз профілактики та клінічної діагностики венозної тромбоемболії у лікувально-профілактичному закладі (ЛПЗ). Вперше на практичному матеріалі систематизовано дефекти діагностичних і лікувальних заходів профілактики внутрішньолікарняної ТЕЛА. Досліджено вплив ятрогенної патології - тромбозів вен, пов'язаних з медичними маніпуляціями, на розвиток фатальної ТЕЛА. Розроблено протокол експертного оцінювання якості медичних заходів, спрямованих на профілактику ТЕЛА у багатопрофільному ЛПЗ.

Проведено клініко-патоморфологічний аналіз випадку загоєння лікованого генералізованого туберкульозу за ВІЛ-інфекції. Доведено, що загоєння туберкульозного запалення у ВІЛ-інфікованих пацієнтів є можливим у разі обмеженого поширення процесу, за своєчасного та адекватного лікування та без хіміорезистентності до антимікобактеріальної терапії.

Проаналізовано результати лікування 29 хворих на грип А/Каліфорнія/04/2009(Н1М1), які перебували у відділенні інтенсивної терапії та реанімації. Виявлено, що перебіг вірусно-бактеріальної пневмонії, викликаної вірусом грипу A(H1N1), більш тяжкий у чоловіків віком 25 - 32 роки, які страждали ожирінням. Погіршення стану наростало дуже швидко і зумовлене збільшенням об'єму ураження легень запальним процесом. Застосування антибактеріальної терапії згідно з протоколом, обумовленим у наказах N 128 та N 813 МОЗ України, дало позитивні результати лише у 65,5 % пацієнтів із фульмінантним перебігом захворювання. Решта (34,5 %) хворих померли, незважаючи на лікування. Результати автопсії свідчать про наявність у цієї групи хворих таких ускладнень, як ДВЗ-синдром, респіраторний дистрес-синдром.

Проведено ретроспективний аналіз летального випадку 51-річної жінки з клінічно недіагностованими дифузним лімфангіолейоміоматозом і дисемінованим туберкульозом обох легень. Наведено сучасні дані про епідеміологію, етіологію, патоморфогенез лімфангіолейоміоматозу легень. Наголошено на важливості проведення біопсії легень у ранні терміни захворювання для встановлення правильного діагнозу.

Мета роботи - визначити особливості патоморфології туберкульозу у дітей за результатами аналізу автопсії померлих в неспеціалізованих педіатричних стаціонарах. Проаналізовано медичні карти стаціонарних хворих та дані автопсії 11 дітей, померлих від туберкульозу в педіатричних стаціонарах загального профілю за 13 років (1999 - 2011). Первинний туберкульоз легень (ТБЛ) виявлено у 10 дітей, первинний туберкульоз тонкої кишки - в одного. Встановлено характер патоморфологічних змін внутрішніх органів, ускладнення туберкульозу, фонові та супутні захворювання та рівень клінічної діагностики. У 9 (81,9 %) випадках спостерігалася змішана форма прогресу туберкульозного процесу. У 3 (30 %) дітей прогрес первинного ТБЛ призвів до специфічного ураження кишечнику. У 6 (54,5 %) дітей туберкульозний процес самостійно призвів до смерті. В інших 5 (45,5 %) пацієнтів були інші пов'язані (чотири випадки) і конкуруючі (одне) захворювання, які суттєво вплинули на танатогенез. Клінічно діагностований туберкульоз в педіатричних стаціонарах загального профілю у 3 (27,3 %) дітей, запідозрено - у 2 (18,2 %), не діагностовано - у 6 (54,5 %). Висновки: безпосередніми причинами смерті дітей були туберкульозний менінгіт та поліорганна недостатність. У всіх дітей виявлено прогрес первинного туберкульозу. У 54,5 % дітей в педіатричних стаціонарах загального профілю туберкульоз не діагностовано.

Приведены патоморфологические изменения стенки аорты трех больных с синдромом Марфана (СМ) мужчин в возрасте 25, 27, 35 лет, оперированных по поводу расслаивающей аневризмы восходящей аорты. Морфологические изменения в средней оболочке аорты у больных с СМ характеризировались выраженной перестройкой с глубокими необратимыми альтеративными изменениями всех ее компонентов. Патологический процесс захватывал медию аорты на всем ее протяжении, а не только в участках разрыва и расслоения. Основными патоморфологическими признаками при СМ являются очаговые накопления мукоидних веществ, лентовидные безъядерные зоны, дистрофические изменения гладкомышечных клеток, формирование кистоподобных полостей, изменения эластичных волокон: фрагментация, гиперэластоз, мультипликация, истончение и распрямление, участки значительного эластолизиса. Множественная кистозная медиагенерация определена у всех больных с СМ, выделенные изменения однотипны, но на разных стадиях процесса.

Отмечено, что из года в год уровень заболеваемости раком печени (РП) возрастает, что обусловлено как совершенствованием диагностики, так и неконтролируемым распространением заболевания в эпидемиологически неблагоприятных регионах. Приведены факторы риска, современные принципы комплексной диагностики и дифференцирования РП от поражений с подобными признаками.

Представлены новые методы консервативного и оперативного лечения рака печени. Описан сложный клинический случай редкого гистологического варианта "МРТ-негативной" гепатоцеллюлярной карциномы у молодой 33-летней пациентки, которой по объективным причинам невозможно было провести прижизненную биопсию. Предположение о поражении печени с признаками злокачественного процесса удалось подтвердить лишь посмертно после "диагностических споров" врачей-патологоанатомов. Описанный клинический случай свидетельствует об актуальности проблемы рака печени и важности профилактических мероприятий.

Стаття є аналітичним оглядом літератури з презентацією випадку ретроперитонеального фіброзу атипової локалізації та особливо тяжкого його клінічного перебігу. Огляд здійснювався з акцентуванням уваги на питання етіопатогенезу, клініки та діагностики, тобто на ті фактори, які б допомагали клініцистам в своєчасній діагностиці та успішній диференційній діагностиці процесу.